Версія для друку
Опубліковано в ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ

ЦІНА НА ГАЗ – ПИТАННЯ ПОЛІТИЧНЕ?

Середа, 21 листопада 2018 08:44 Автор 

Подорожчання газу з 1 листопада знову привернуло громадську увагу до цін на енергоносії. Чому, і чиє у цьому логіка?
З початку ХХ сторіччя, з новим етапом розвитку індустріалізації питання енергоносіїв набуло неабиякої ваги. Саме нафтове ембарго спровокувало Японію на напад на Сполучені Штати.
Після повернення Україною незалежності, та розпаду Радянського Союзу, для нашої країни, вже газове питання набуло зовнішньополітичного значення, а для колишнього «братнього» сусіди ще й стало знаряддям тиску (згадаймо газову складову харківських угод), а останній період – і шантажу.
Широке використання газу а заразом і його видобуток почалося у двадцяті-тридцяті роки минулого сторіччя (у незначних обсягах ще наприкінці ХІХ сторіччя). На українських землях спершу це було прикарпатське родовище, потім почали розробляти інші поклади. Газ був дешевий і зручний. Обсяги видобутку росли, так само росли і обсяги споживання (у 1990 році споживання газу в Україні сягнуло максимуму – 118,8 мільярди кубів). До 1977 року Україна повністю забезпечувала свої потреби у природному газі та постачала його до інших республік СРСР та за кордон. У 1975-76 роках. видобуток газу в Україні досяг максимуму – 68,7 мільярдів кубічних метрів на рік. Проте освоєні родовища виснажувались, ціна видобутку зростала і українські газовики почали освоювати Західний Сибір (ще й сьогодні переважна частина керівників газовидобутку старшого покоління у Росії – випускники колишнього Івано-Франківського інституту нафти і газу).
Світове подорожчання енергоносіїв та неспроможність забезпечити внутрішній ринок газом власного видобутку зумовлюють перманентне зростання цін. Ще однією з причин зростання цін зумовлене падінням економіки України на початку 90-х, з якого не вдається видряпатись от вже чверть століття. Чи не найбагатша (відносно населення та території) республіка стала чи не найзлиденнішою і надто залежною від зовнішніх позичальників. Коли говорять, що сьогоднішнє підвищення цін на газ – це виконання вимог МВФ, то переважна більшість і не згадує, що ще вісім років тому, уряд Миколи Азарова узгодив з МВФ, що ціни на газ для населення з 2011 року будуть підвищені на 30%.
От і сьогодні, Міжнародний валютний фонд наполягає – Київ повинен виконувати свої зобов'язання, ціна на газ повинна бути ринковою. Але чи є в нас ринок газу – думки фахівців не збігаються. Те що є у світі – ніхто не заперечує, але ж ринок України не інтегрований у світову чи європейську економіку, як наприклад Польщі чи Франції, тож говорячи про світові ціни ми не враховуємо вартість внутрішнього видобутку.
За даними «Нафтогазу», власний видобуток та чистий імпорт газу, у 2017 році склав 34,6 мільярди кубічних метрів. А як вони використовуються?
За економічними розрахунками в Україні, на сьогодні необхідно 17,6 мільярдів кубів газу на рік: 11,9 мільярди кубів для побутових споживачів та 5,6 мільярди кубів для виробництва тепла для населення і бюджетних установ. Державна компанія «Укргазвидобування» видобуває 13,9 мільярди кубів газу на рік. Залишається докупити ще 3,7 мільярдів за межами держави.
Решту газу використовує промисловість, купуючи газ за цінами зовнішнього ринку.
От на різниці цін на газ власного видобутку та на імпортований і намагаються грати деякі політичні сили. Натомість МВФ вимагає щоб ціни на газ для різних споживачів були однаковими, щоб Україна створила ринок газу та стала повноцінним учасником європейського і світового ринку.
Є країни, що повністю забезпечують внутрішній ринок газом власного видобутку за цінами у рази меншими за світові (наприклад Туркменістан), є країни-експортери газу, де внутрішні ціни на газ відповідають світовим, натомість рівень внутрішніх цін на все інше та рівень зарплат, суттєво вищий ніж у країн-сусідів (наприклад Норвегія). Різні шляхи, та щоб ними йти треба відновлювати галузь газовидобування, щоб бути незалежним від зовнішніх ринків (а поклади є), що звичайно вимагає коштів та зусиль.
Ситуація потребує змін та нажаль гаслами і передвиборчими обіцянками ситуацію не виправити, потрібні чіткі плани дій які не вміщаються (в першу чергу через специфіку та складність) у передвиборчі програми.
А виходячи з того, що Україна, є не єдина країна у світі, що залежна (певною мірою) від зовнішніх ринків енергоносіїв, то треба враховувати «чужий» досвід. А саме, може варто ставити питання інакше: не те що ціни на газ зависокі, а те що статки більшості населення занадто низькі? Що йдучи до європейських цін, ми не йдемо до європейських зарплат. Що у вартості продукції (за європейськими цінами) частка вартості праці у рази нижча ніж у, хоча б тій же Європі.
Економіка країни потребує кардинального реформування, а не «косметичного» зниження цін.
Костянтин РЄПІН

Останні зміни Середа, 21 листопада 2018 08:52
Прочитано 174 разів
Оцініть матеріал
(0 голосів)
Поділитися:
РЕДАКЦІЯ ПОРТАЛУ

"Макарів діловий"

Останнє від РЕДАКЦІЯ ПОРТАЛУ