Опубліковано в КУЛЬТУРА

Розвиток телебачення в Макарові

П'ятниця, 16 листопада 2018 19:01 Автор 

Цього дня кожен українець, який ввімкнув зранку телевізор або інтернет, заглянув у поштову скриньку, послухав новини по радіо в машині або маршрутці – символічно відзначає День фахівців, які щодня забезпечують йому можливість спілкування в повсякденному житті й простір для комунікацій у бізнесі. Завдяки роботі понад 250 тисяч працівників галузі зв’язку та інформатизації України, скорочуються відстані між містами й людьми, розповсюджується не тільки інформація, але й духовно-моральні цінності. Працівники галузі вважають символічним святкування свого професійного свята восени. У цей період часу підводяться підсумки й будуються плани на майбутній рік.
Саме тому я не могла не взяти інтерв’ю в людини, яка вже понад 25 років розвиває телебачення на Макарівщині, а останніх 3 роки активно допомагає вихованцям дитячої телестудії при ЦТДЮ імені Данила  Туптала.
Мова йде про шеф-редактора телеканалу «АВІС» Юрія Вареника.
Юрію Олександровичу, розкажіть, з чого все починалося. Чому Ви вирішили зробити телеканал у Макарові? І в якому році це відбулося?
- Взагалі, то це довга історія. Сама ідея виникла ще на початку 90-х минулого століття, але, на жаль, тоді щось пішло не так, і нам не вдалося запровадити телебачення. А вже згодом, 1999 року, отримали ліцензію, яка дозволяла нам зробити телебачення, і цього ж року, восени, ми зняли першу програму про Перше вересня у школі. (посміхається)
Хто були Вашими партнерами в той час? З ким Ви співпрацювали?
- Наш штат складався з таких людей: Шинтарьова Валентина та Радченко Олена – журналісти, Віктор Ободовський – оператор, брати Андрій та Ігор Саврани- відеомонтажери та я. «АВІС» почався саме з них. Я можу впевнено сказати, що ці люди були закохані у свою роботу.
Ми були цілою командою, завжди підтримували й допомагали один одному. Знаєте, на той час працювати було складно, адже все, що ми мали, - це камера, мікрофон і відеомагнітофон, на якому монтували наш матеріал.
А як далі розвивалася ситуація з обладнанням, коштами? На телеканалі з’являлися спонсори? 
- Ні, всю допомогу ми отримували від фінансування з районного бюджету. Тому хотілось би подякувати тодішнім очільникам районної влади Анатолію Матвєєву та Анатолію Гербуту. Саме вони повірили та підтримали ідею створення ТРК «АВІС». І в 2003 році наша команда отримала свою першу нагороду за документальний фільм «Макарівщина. Сторінки історії», посівши третє місце в загальному заліку і перше в номінації на всеукраїнському конкурсі. На сьогоднішній день в багажі ТРК досить багато перемог у всіляких конкурсах та фестивалях. Але це вже зовсім інша історія. Хотілось тільки відмітити нашу участь у «Телетріумфі» — національна  телевізійна  премія  України . В якому ми приймали участь два рази. Другий раз у якості фіналіста за фільм «Жити і пам’ятати» - розповідь про 25 річницю аварії на ЧАЕС.
А яка телевізійна робота Вам саме більше запам’яталась?
- Це напевно фільм «Гарбузова каша». Розповідь про воїна інтернаціоналіста нашого земляка, Миколу Кириленка. Фільм виборов гран-прі на всеукраїнському фестивалі та став дипломантом міжнародного конкурсу «Покров».
А от як Ви взагалі вирішили працювати на телебаченні? Чому й звідки у Вас з’явилася ця ідея? Можливо, Ви змалечку хотіли бути директором каналу?
- Ні, як не дивно, але це не була дитяча мрія. (посміхається) Мені складно відповісти на це запитання… Просто одного дня мене наче щось потягнуло купити відеокамеру. От я й купив її та почав знімати весілля в Макарові. Згодом зрозумів, що я хочу розвиватися й далі в цій сфері, а головне – самовиражатися, от тоді й виникла ідея створити телеканал.
А як з’явилась дитяча телестудія?
- Я давно хотів це зробити, але весь час руки не доходили. Але час вніс свої корективи. Взагалі коли моїй дружині Тані запропонували роботу в ЦТДЮ ім. Данила Туптала, вона спочатку вела театральний гурток, а коли розпочалася підготовка до святкування 85-річчя ЦТ, то директор, тоді ще була Шатковська Людмила, запропонувала зробити історичний відеозвіт роботи ЦТ. Робили це звичайно діти і їх це так захопило, що театральний гурток перетворився на телестудію. Приємно, що перші наші вихованки продовжили навчання у ВУЗах...
Коли Ви починали випускати дитячі новини, чи не боялися, що можете не впоратися з юним поколінням, що Вам буде складно з ним співпрацювати?
Страху не було. Була невпевненість у собі, чи зможу я працювати з дітьми. Але час показав, що ми команда і те, як ми розподілили доручення-працює. На мені відповідальність навчити дітей операторській майстерності, виконувати монтажні роботи, так щоб зберегти журналістську ідею та передати задумане глядачу.
Хочу сказати, що від цього я отримую велике задоволення, адже це невимовно приємне відчуття – передавати свої знання й вміння іншим.
Так, часу й сил йде багато, але цього не помічаєш зовсім, коли бачиш віддачу таких талановитих дітей. До речі, дитяча студія дуже сильно прогресує на сьогоднішній день. І вже посіла перше місце на
Всеукраїнському конкурсі «Я-журналіст», хоча спочатку було друге. А от цього року дитяча телестудія стала фіналістом міжнародного конкурсу «Дитятко», в якому брали участь 91 країна. Сказати, що це далось просто, мабуть ні. Особливістю конкурсу є те, що членами журі є відомі митці різних країн, а тому роботи потрібно було перекладати на англійську мову. У цій роботі дітям допомогла впоратись Юля Писаренко.
Але головна мета студії: дати дітям випробувати себе, переконатись у правильному виборі своєї майбутньої професії. Вихованці мають змогу зустрічатись та спілкуватись уже з відомими журналістами, бажаючі можуть стати вихованцями та отримати сертифікати Міжнародної Медіашколи у Києві, стати слухачами Школи юного журналіста Острозької академії. А дехто приходить, щоб подолати свою невпевненість, навчитись вільно спілкуватись, висловлювати свої думки.
Наскільки складно монтувати? Відкрийте секрет, як в собі виробити вміння бачити правильно вибудовані кадри у відеоролику.
- Розумієте, тут велику роль відіграє досвід і практика. Але не менш важливим і є особисті якості та таланти. У наш час не можна відокремлювати роботу журналіста від оператора і монтажера. Адже відзнятий матеріал може бути бездоганним у технічному розумінні і зовсім не цікавим у інформаційному. А тому працюючи на телебаченні людина повинна бути фахівцем-журналістом, оператором і монтажером.
Розкажіть про подальші плани на телеканалі «АВІС» та дитячій телестудії.
- На каналі в нас не дуже простий період, адже зараз іде відключення аналогового сигналу, тому на сьогоднішній день проводиться інтенсивна робота щодо переходу на цифрове телебачення. Також є плани створити радіо, теж цифрове. А щодо дитячої студії, то це краще запитати у них. Я завжди готовий до співпраці, хоча відверто говорячи в недалекому майбутньому, вже мені потрібно буде в них навчатись. (посміхається)
Що б Ви побажали майбутнім працівникам медіа?
- Ніколи не зупинятися на досягнутому, завжди рухатися вперед і не зважати на невдачі. А найголовніше – вчитися бути комунікабельним.
Людина може бути мегарозумною, начитаною, але якщо вона не вміє спілкуватися й правильно подавати свої думки, ставити запитання, то їй буде дуже складно стати успішною. Адже це велике мистецтво – знаходити спільну мову з іншими й грамотно подавати інформацію суспільству.
Звідки Ви черпаєте натхнення й де берете мотивацію?
- Я намагаюся бути комусь потрібним, хочу, щоб і моя праця приносила користь. А ще є така штука як відповідальність перед суспільством. Я розумію, що повинен звідкись черпати те натхнення, бо маю доносити інформацію людям, я ж не можу їх просто так кинути напризволяще!
Тому кожного разу, створюючи передачу на каналі, я думаю, що вона дасть людям, чи не образить нікого. Ось це і є моя мотивація. Як писав Екзюпері: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».


Користуючись нагодою, особисто хочу подякувати керівнику дитячої телестудії «1+2» Тетяні Опанасівні Мельник та шеф-редактору телеканалу «АВІС» Юрію Олександровичу Варенику за те, що створили такий прекрасний гурток журналістики. Це саме те місце, де я у всій час знайшла чудових друзів, познайомилася з новими людьми, стала більш комунікабельною, самостійною, зібраною, відповідальною. Під час навчання в цьому гурточку я на сто відсотків визначилася із професією, якою хочу займатися все своє життя.

наталі1

Спілкувалася Даріна Глущенко

Останні зміни П'ятниця, 16 листопада 2018 19:22
Прочитано 187 разів
Оцініть матеріал
(0 голосів)
Поділитися:
РЕДАКЦІЯ ПОРТАЛУ

"Макарів діловий"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Будівельний Дворик

Будівельний дворик Макарів

Аптечний пункт Поліклініка

Техінвент Експерт

БТІ Техінвент Експерт

Останні Коментарі