Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > Море, гори і багато іншого. А ЩО У ВАС, ТУРИСТИ, В РЮКЗАКАХ?

Море, гори і багато іншого. А ЩО У ВАС, ТУРИСТИ, В РЮКЗАКАХ?

Агов, шукачі пригод, невтомні романтики, яких штовхає вперед не тільки бажання побачити світ, а й своєрідна місія самоствердження!
Туристе, мій вірний побратиме в походах, а пам’ятаєш, як розбираючи вже вдома рюкзак після походу горами, із самісінького «дна» наплічника дістаєш такий собі кам’яний млинець вагою із пару кіло? Думалось: чого ж така важка ноша, адже запас харчів помаленьку танув… «Сувенір» від друзів з походу!
А пам’ятаєш ту ніч, що ми її провели в довжелезному тунелі поблизу Алушти? Нічна буря повалила наші намети, в яких ми так затишненько спали. Навколо – дощ, вітер, темрява, спальні мішки промокли, вдалині світиться круглий вхід в Алуштинський тунель, куди ми й рушили, а Женька Вашека взяв …гітару! Так і коротали ніч на протязі в тунелі під гітару. А під ранок (не спали ж!) пробралися на пляж, взяли «безгоспні» дерев’яні лежаки і задрімали сном праведників до самісінького … сніданку. Організовував приготування скромної трапези – скромної, бо на багатті, в казанку – керівник групи Микола Пилипович Бойко.
А пам’ятаєш, як вийшли на Говерлу, зняли наплічники на мить відпочинку, розправили стомлені плечі і… побачили хмари на рівні очей! А в ті хмари впиралося Трисвяття – невеликий Тризуб на опорі, який підпирав небо непростої історії нашої держави. Це важко передати! Хотілося співати Петриненкове:
Україно,Україно, після далечі доріг Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг…
А пам’ятаєш, коли ти зрозумів, як можуть «горіти шкарпетки» – спускачись із Говерли під зливою і здивувавшись, що йти з гори аж ніяк не легше, ніж її долати?
А пам’ятаєш, як біліє сніг поруч Говерли –на горі Петрос навіть і в липневу спеку?
А пам’ятаєш, яким неймовірно синім здавалося море, і неймовірно білим на його тлі – Ластівчине Гніздо, ошатним балкончиком навколо якого ми пройшлися кілька разів, а потім з гори Ай-Петрі повітряним трамвайчиком-фунікулером спускалися майже до моря?
А пам’ятаєш на морських хвилях місячну доріжку, яку спостерігав з високого берега неподалік Аю-Дага? Втім, згадувати можна хоч і цілу ніч. Мене ці спогади тішать і через роки, гадаю, як і інших моїх товаришів по походах.
Людмила ШЕЛІПОВА-ДОБРОВОЛЬСЬКА,
яка знає, що таке 25-кілограмовий
наплічник горами й долами

Залишити відповідь

Top