Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > Стаття про Липівку 1847 року

Стаття про Липівку 1847 року

З 1838 року в Києві видавалася офіційна урядова газета Російської імперії «Київські губернські відомості». Газета складалася з офіційної та неофіційної частин. В офіційній частині публікувалися розпорядження уряду і місцевої влади, різні казенні оголошення. У неофіційній частині друкувалися місцеві, російські та світові новини, різні статті про історію, етнографію, археологію, економіку Київської та сусідніх губерній, повідомлення по веденню сільського і домашнього господарства, медицині, різні приватні і комерційні оголошення. Так, у перших числах неофіційної частини газети за 1847 рік побачив світ матеріал «Пречудові місця в Київському повіті», де подано, на жаль, без зазначення авторства, краєзнавчі довідки про Межигір’я, Вишгород, Білогородку, Копачів, Трипілля, Стайки і Ржищів. А також інформацію про Липівку, відшукати і опублікувати яку я обіцяв у одному з попередніх номерів. Підшивки газети збереглися в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського, де я й відшукав потрібний номер. Тож до Вашої уваги стаття про Липівку з газети «Київські губернські відомості» в перекладі українською мовою:
«Згадаємо ще про одне село Київського повіту, не відоме за історичними подіями, але важливе для відомостей про губернію загалом. На захід від Києва знаходиться село Липівка, що належить поміщику Росцішевському, любові до старовини якого місцева археологія зобов’язана збереженням від знищення кількох цікавих залишків давнини. З числа речей, знайдених у Київській губернії, в нього зберігаються: 1). Велика особливої будови залізна шпора; 2). Кілька кам’яних молотків; 3). Кам’яне долото; 4). Наконечник списа, зроблений із кременю; 5). Азійський залізний спис; 6). Кам’яне корналінове кільце (корналін або сердолік – напівдорогоцінне виробне каміння червоного або червоно-жовтого кольору, різновид халцедону – авт.); 7). Особливої будови срібне кільце, в якому могли зберігатися які-небудь аромати; 8). Кам’яний хрестик, знайдений якось у руїнах Десятинної церкви в Києві та 9). Срібні сережки чудової форми, знайдені в гробу біля Коростишева.
В околицях с. Липівки трапляється по 20 і більше могилок разом, на підвищених і на низинних, на лісистих і на болотистих місцях. Можна було б на перший погляд подумати, що це яке-небудь кладовище, але при розриванні деяких із цих могилок не знайдено жодного скелету. Формація їх складається з піску, попелу і вугілля. В одній на глибині двох аршин (1 аршин = 28 дюймів = 71,12 см – авт.) від найвищої її точки знайдено шматок червонуватого зернистого граніту, який трапляється тільки біля Коростеня та Славечка (тепер – Словечне, село Коростенського району Житомирської області – авт.). Роздивляючись проміжки між ними, можна бачити, що землю для насипів брали тут само, бо в інших місцях між ними залишилися заглиблення нижче рівня нормального ґрунту. Відомі нам чотири таких архіпелаги розташовані, здається, на однаковій один від одного відстані (а саме на віддалі близько трьох верст) і йдуть дугою з півдня на північний захід. Один знаходиться біля Маковища і Копилова, інший – на височині біля Гавронщини, третій – між Гавронщиною і Липівкою, четвертий – між Липівкою і Королівкою (над старим литовським шляхом). Коли майже весь цей край був покритий лісом, чи не були це звичайні пограничні копці, що відділяли одну ділянку від іншої? Але в такому випадку чи не краще було насипати один великий копець замість двадцяти маленьких? Щоправда, в густому лісі легше, здається, насипати двадцять маленьких, ніж один великий, якщо берегти дерева. Що ж стосовно попелу і вугілля, що знаходяться в цих насипах, то варто відмітити, що і зараз при насипанні копців для більшої прикмети в них кладуть вугілля, попіл, каміння і навіть скло».

Євген Букет

Залишити відповідь

Top