Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > «Наша місія – наповнити життя інших!» – Сергій Скалько

«Наша місія – наповнити життя інших!» – Сергій Скалько

Сергій Скалько – пілот-інструктор, військовий льотчик, член збірної України з повітроплавного спорту, рекордсмен України. Саме він є засновником Повітроплавного товариства «Монгольф‘єр» та Школи пілотів з базою в Колонщині. За версією журналу Forbes, компанія Сергія Скалько стала першою в Україні компанією, що динамічно розвивається на українському повітроплавному ринку. Про розвиток повітроплавання на Макарівщині та в Україні загалом, любов до своєї справи та про успішне ведення бізнесу – у нашому з Сергієм інтерв’ю.

На своєму рахунку Сергій Скалько має численні рекорди:
Максимальна висота польоту повітряної кулі в Україні (28 лютого 2010 року). Під час польоту була встановлена ​​висота-4596 м.
Політ з найбільшою чисельністю людей в кошику теплового аеростата – 36 осіб (28 листопада 2010 року).
Одночасне десантування 8-ми парашутистів з кошика повітряної кулі і побудова двох формацій п’ятьма парашутистами (12 березня 2011 року).
«Найдовший і найтриваліший політ на повітряній кулі і максимальна кількість радіоконтактів з кошика повітряної кулі» (26 березня 2011 року). Пілоти Київського повітроплавного товариства Сергій Скалько та Юрій Бейдик на борту повітряної кулі-велетня «Рекорд» перетнули половину України за маршрутом Хмільник-Донецьк, встановивши новий абсолютний рекорд України. Тривалість польоту склала 12 годині 23 хвилини, відстань – 707.64 км, під час польоту сталося 799 радіоконтактів.
Стрибок з парашутом наосліп з повітряної кулі з використанням радіозв’язку. Парашутист Олег Ричка вистрибнув, з пов’язкою на очах, з кошика повітряної кулі на висоті 1620 м, яким керував Сергій Скалько. Дії екстремала координували по радіо двоє операторів – Максим Клеценко і Роман Кураченко.
Максимальна висота джамп-стрибка з повітряної кулі (19 травня, 2015 року).
Найбільший літаючий «рушник». Розмір: 49,10 м х 14,60 м. (8 червня 2015 року) Підняття «рушника» відбувалося двома повітряним кулями, один з яких пілотував Сергій Скалько.

  • Я знаю, що авіація – це ваша пристрасть. Та з чого все починалося?
  • Я народився в Умані в сім’ї воєнного льотчика. Все моє життя завжди було пов’язане з польотами й проходило в колективі воєнних пілотів різного віку. Та й сам я захоплювався небом – у 8 класі я вже стрибав з парашутом, а коли був у 10-му, то хотів швидше стати молодим лейтенантом, як друзі, котрі були старші за мене всього на кілька років. Це було не просто захоплення, а стиль життя. Тому після школи я вступив до льотного училища, потім працював воєнним льотчиком. До 1997 року я літав на різних типах літаків – пасажирських літаках та воєнно-транспортних.
  • Як виникла ідея створити Повітроплавне товариство «Монгольф‘єр», а також громадську спілку «Українське повітроплавне товариство» та Школу пілотів з базою в Колонщині?
  • Будучи молодим і амбіційним, я хотів літати частіше, але польотів видавалося мало. Тому я вирішив покинути армію, і навчався в Харківській юридичній академії на юридичному факультеті. Співпрацював зі своїми друзями-юристами, котрі пішли з армії трохи раніше від мене. Після звільненнення з армії було прийняте рішенння відкрити ресторан у авіаційній стилістиці. Це був заклад, призначений для комфортного відпочинку пілотів, розташовувався він в центрі Києва. Пізніше відкрили другий ресторан, а паралельно я вів бізнес із виробництва різноманітної авіаційної атрибутики.
    Одного ранку, дорогою на службу я побачив, як над Дарницею пролітають повітряні кулі. Це було у 1997 році. Так сталося моє перше «знайомство» з повітряною кулею. Пізніше, в 1999-му році мої друзі запросили мене на фестиваль повітряних куль «Повітряне братерство» в Феодосії у якості субпартнера. Там я пройнявся атмосферою, яку створювали молоді люди, натхненні польотами, це було справді круто!
    Близько 5 років я їздив з командою на різноманітні змагання, фестивалі. Мене вражала краса як ранкових, так і вечірніх польотів, людей, які мене оточували та яскравість їх усмішок і наповнених щастям очей. Вже в цей час я відкрив Школу пілотів, яка навчала пілотів літаків та гелікоптерів, а в планах було відкрити й повітроплавну школу.
    У 2006 році я сам навчився літати на повітряній кулі, їздив на змагання та фестивалі у якості пілота. В 2008 році було відкрито комунальне підприємство «Макарівський районний спортивно-навчальний центр повітроплавання та авіамоделізму», а в 2010-му році я остаточно закинув літаки-вертольоти й відкрив школу для пілотів-повітроплавців.
    Вже тоді ми хотіли зробити Макарівський район центром повітроплавання в Україні. Чому саме цей район? Найближчим до столиці районом, де повітряний простір не сильно завантажений, був саме Макарівський. У Києві, чи тому ж Броварському районі завантажений повітряний простір на нижніх ешелонах – там літаки заходять на посадку, тому на кулі не політаєш. В Макарівському ж районі класифікований повітряний простір G – тобто тут, згідно правил, можна літати на висотах до 1500 метрів, чим ми і скористалися. Крім того, на той час багато полів ще не було засіяно, було дуже зручно та комфортно літати. Місцеві жителі дуже гостинно нас прийняли, запрошували у кожну хату. Повітряна куля, брендована спеціально для Макарівського району, об’їздила півсвіту, прославляючи його.
    Тепер до нас приїздять пілоти –повітроплавці з різних куточків світу на змагання та фестивалі, і повітроплавання в Макарові активно розвивається.
    Школа та «Монгольф’єр» базуються в селі Колонщина. Ми відкривали їх передовсім для того, щоб залучити місцеву молодь до повітроплавання. І за ці майже 15 років роботи багато із залучених нами людей стали пілотами й активно розвивають галузь за межами Макарівського району. Починали ми тоді, коли куль було лише декілька, але бажаючих навчитися пілотувати ставало все більше. Зараз кількість випускників нашої школи складає більше 150 осіб. Вони пілотують кулі в Кенії, Марокко, Білорусії, Казахстані, Болгарії, Америці. Серед учнів є й іноземці. Це робить нашу компанію та Макарівський район відомими далеко за межами України.
  • Поговорімо детальніше про вашу фестивальну діяльність. Я знаю, що на постійній основі зараз проводиться два фестивалі – «Мамо, я вдома» та «Монгольф’єрія. Я – громадянин».
  • Саме так. Ці фестивалі приводять багато гостей з усіх куточків України та світу в наш район. Це не просто розвага. Обидва мають свою особливу ідею виникнення. «Мамо, я вдома» був створений для наших любих матусь до Дня матері. Мама спокійна тоді, коли її дитина зайнята якоюсь справою. Авіамоделювання, повітроплавання, пілотування, балет, музика, фотографія – що завгодно. І не важливо, скільки дитині років – для мами ти завжди лишаєшся дитиною. І якщо ми знаходимося на своєму місці, в корзині повітряної кулі, надихаємо людей – мама спокійна.
    Міжнародний фестиваль повітряних куль «Монгольф’єрія. Я – громадянин» був створений, щоб нагадати українцям про те, що вони – громадяни своєї країни. Вони повинні нести соціальну місію, своїм прикладом надихати інших, як це робимо я і моя команда. Ми виховуємо підростаюче покоління, розвиваємо туристичний напрямок у районі, беремо участь в чемпіонатах Європи та світу, ставимо нові рекорди. І таким, на мою думку, повинен бути громадянин. Я завжди кажу: «Ми не просто підіймаємо вас на кулі, щоб розважити, а для того, щоб ви свою соціальну складову розвивали, розширювали й стали більш корисними для держави, ніж ви були до цього».
    Повітроплавання – це галузь, залежна від сезону. Взимку ми менш активні, хоча із задоволенням виконуємо польоти, коли немає вітру та опадів. Ще люди бояться або не хочуть літати взимку, хоча насправді зимові польоти – прекрасні. Хотілося трохи змінити цей стереотип і запропонувати щось цікаве. Тому ми вирішили започаткувати виїзні фестивалі – ми виїжджаємо на певну локацію, підіймаємо кулю невисоко над землею, розробляємо шоу-програму та розклад цікавих майстер-класів, та пропонуємо гостям відвідати такий фестиваль, купивши на нього квиток заздалегідь. Це класно ще й для тих, хто боїться літати – так ви можете оцінити й зрозуміти, який насправді той політ. І такі тури ми плануємо проводити по всій Україні. На сьогодні відомі дати таких фестивалів у Чернігові, Кропивницькому, Черкасах та інших містах.
  • Які труднощі спіткали вас за ці 10 років розвитку повітроплавання в Макарівському районі?
  • Я вважаю, що наш потенціал ще не повністю розкритий саме на місцевому рівні. У нас немає тісної співпраці з місцевим населенням. Є люди, котрим не подобаються наші польоти. Звичайно, ми розуміємо, що шум від пальника й низько летюча куля в декого може викликати паніку чи деяке занепокоєння. Але ми завжди відкриті, тож пропонуємо відправитися з нами на політ, поспостерігати за ним особисто.
    У нас є потенціал проводити заходи та фестивалі, змагання світового масштабу. Нашу компанію запрошують організувати заходи в інших країнах, то чому б нам не робити їх тут? Поки весь фестивальний рух ми пропрацьовуємо самостійно й робимо це там, де нас чекають. Так, наприклад, ми проводили фестиваль в моєму рідному місті Умані. Там нам надали територію для проведення, медіаресурси, підтримку в організації. Ми відкриті до співпраці на усіх рівнях.
  • Наскільки прибутковою є галузь повітроплавання?
  • Власне, я впевнений, що для когось це буде шоком, але повітроплавання – це скоріше історія про інвестування, ніж про прибуток. Так, вартість польоту здається справді високою, але це тільки на перший погляд. Якщо ж проаналізувати усі статті витрат, то виходить, що найчастіше ми або не отримуємо прибутку взагалі, виходячи «в нуль», або цей прибуток мізерний. Нехай це буде смішно, але з польоту орієнтовно ми можемо заробити 150-180 грн. З чим це пов’язано? По-перше, з обслуговуванням самої повітряної кулі. Адже це повноцінне повітряне судно, як літак чи вертоліт. Вимоги до усіх цих суден однаково жорсткі. Повітряній кулі треба забезпечити належний догляд та технічне обслуговування та страховку – близько 50 тис грн на рік. Власне, сама собівартість кулі досить висока – в середньому близько 50 000 євро, бо кулю купуємо за кордоном.
    Ще одна вагома стаття витрат – утримання та навчання персоналу. Одного пілота мало, аби підняти кулю в небо, потрібна ціла група людей. Це і водій, і команда супроводу, яка слідкує за технічним станом повітряної кулі, допомагає відправити її в політ та зустріти по прильоту. Одна оболонка важить від 120 кілограмів, корзина – 90 кг, пальник – 30 кг, балони, наповнені газом – за 50 кг. Тож одній людині це розвантажити й завантажити не під силу. Більш того, куля літає тільки туди, куди дує вітер. Пілот, як правило, не повертається на місце зльоту, а по рації розповідає команді, куди він летить і де планує здійснити посадку. На цю локацію заздалегідь приїздить машина супроводу й старається «спіймати» кулю.
    Уявіть: ми піднімаємося в небо, при цьому повністю залежимо від напрямку та швидкості вітру. Куля може летіти залежно від швидкості вітру і за політ подолати як 100 м, так і десятки кілометрів. Тривалість польоту відповідно до погодних умов та умов посадки також варіюється. При цьому машина супроводу має проїхати ті кілометри, котрі куля пролітає, а потім ще повернутися – або на авіабазу, або на місце старту. Це теж витрати на паливо. Тому й ціни на цю розвагу досить високі.
  • Давайте поговоримо про безпеку польоту на повітряній кулі для клієнтів та для навколишнього середовища.
  • Одразу скажу, що для нас питання безпеки є ключовим. Безпека – це відповідність техніки тим вимогам, які прописані в законодавстві та інструкціях виробників, що затверджені європейською авіаційною владою (адже ми використовуємо техніку європейських виробників). В нашій компанії технічна складова та підтримка льотної придатності – це критерії, важливіших за які немає. Велику увагу ми приділили навчанню наших спеціалістів безпосередньо у виробників техніки та куль. У нас є відповідні дозволи на техобслуговування, а безперервний доступ до необхідних запчастин та комплектуючих дозволяє легко підтримувати всю техніку в належному стані. Усі пілоти та сама компанія мають відповідні ліцензії й інші необхідні документи та дозволи.
    Ми ніколи не розпочнемо політ, якщо погодні умови змінилися. Трапляються випадки, коли гості приїздять здалеку, о 5 ранку, так само приїздить і наша команда, всі очікують на політ, але умови стають несприятливими й його доводиться відмінити. Але найчастіше ми знаємо погоду дуже точно – цьому сприяє своя метеостанція й величезна кількість різного програмного забезпечення, котрим ми активно користуємося.
    Не зважаючи на поодинокі випадки аварій з повітряними кулями у світі, влни вважаються найбезпечнішим типом повітряних суден. І якщо інколи трапляється позаштатна ситуація, кожна аварія розглядається нами на семінарах з техніки безпеки. Після детального вивчення всіх нюансів ми розуміємо причинно-наслідкові зв’язки аварії, проводимо навчання серед пілотів.
    Перед кожним польотом ми проводимо брифінг, де уточнюються всі нюанси (погода, особливості населених пунктів, над якими політ буде здійснено, тощо), а після – розбір цього польоту. І ми завжди відкриті до діалогу: кожен може прийти, подивитися й переконатися для себе, що польоти – це безпечно.
    Крім того, зараз в постійній експлуатації в нашій компанії близько 10 куль. Але в Макарівському районі літаємо не лише ми – при хорошій погоді тут літає близько 20-25 повітряних куль, в тому числі приватних та куль від інших клубів. Це, звісно, непогано – таким чином розвивається повітроплавальна галузь, але у кожного клубу своя ідеологія, стратегія розвитку та організація польоту. У самій Колонщині є кілька власників приватних повітряних куль.
  • Кожен бізнес і діяльність мають нести соціальну місію. Які соціальні ініціативи втілюєте ви?
  • Наша головна місія – надихати, наповнювати людей чимось світлим, відволікати їх від щоденної метушні й допомагати осягнути просту істину – треба радіти кожній секунді життя. За красу ранкового сонця, яку можна споглядати, летячи на повітряній кулі, за рідну землю, помилуватися якою ти можеш з висоти пташиного польоту. Це надихає й безмірно наповнює. Я помітив, що навіть якщо наші гості потрапляють до корзини, завантажені якимось своїми думками й переживаннями, то виходять вони зовсім іншими. Їх зустрічають закохані в свою справу пілоти й команда, заряджають позитивним настроєм. Радісні усмішки, бадьорий голос і слова вдячності, бажання жити й творити – ось що робить політ із людьми. Він просто змінює їх свідомість.
    Коли ми злітаємо в районі Колонщини, то відкривається приголомшливий вид на Гавронщинське водосховище, місцевий гольф-клуб, «Добропарк», на Бишів та заповідник. Так ми не лише вчимо людей бачити красу землі, але й допомагаємо сформувати позитивне враження про сам район. Після цього тут захочуть купити будинок чи землю, вкласти інвестиції в розбудову того чи іншого населеного пункту.
    Звісно, ми розуміємо, що не кожен може дозволити собі вільний політ. А часом це саме такі люди, яким він найбільше потрібен. Тому ми шукаємо способи, аби покатати на повітряній кулі тих, у кого немає можливості знайти кошти. Наприклад, дітей з дитячих будинків, людей, котрі потребують соціального захисту.
    Якщо у людей є бажання й вони до нас приходять, але при цьому не можуть оплатити політ – ми знаходимо способи їх покатати. Наприклад, пропонуємо волонтерську діяльність в компанії в обмін на можливість полетіти. Вливайся в наш колектив, вникни в те, як все відбувається, а не просто отримай задоволення заради задоволення. Не все ж заключається в грошах. Ми пишемо оголошення з пропозицією попрацювати, завжди раді місцевим, але волонтерити приїжджають навіть з інших міст. І перед тим, як приймати людей на навчання до Школи пілотів, ми пропонуємо їм кілька разів виїхати з нами на польоти, щоб вони остаточно для себе зрозуміли, з чим доведеться мати справу і чи справді вони цього хочуть.
  • Що треба робити для того, аби твій бізнес став успішним?
  • Насправді, при веденні бізнесу не варто забувати одну просту істину: «Не хлібом єдиним живе людина». Найголовніше – відчувати пристрасть і займатися улюбленою справою, дарувати добро, створювати для клієнта приємні емоції від користування твоєю послугою чи продуктом. В бізнес треба вкладати душу, робити все як для самого себе. Важливо й свою команду заряджати задоволенням від справи, яку ти розвиваєш. Роби свою справу професійно – це основне для успішного розвитку бізнесу.
    Юлія Звєрькова

Залишити відповідь

Top