Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > Мистецтво візуалізувати емоції

Мистецтво візуалізувати емоції

В Макарові про нього заговорили після того, як у соціальних мережах з’явилося відео під назвою «What is Makariv», зняте дроном з висоти пташиного польоту. У свої 19 він забезпечує себе професійною технікою, активно співпрацює з різними брендами (в тому числі й локальними) та українськими зірками шоу -бізнесу, і мріє фотографувати відомих людей з різних куточків світу.
Сьогодні у моєму фокусі – Михайло Зайцев, молодий та перспективний макарівський фотограф. Про фото як мистецтво та стиль життя, перші кроки та кайф від улюбленої справи – у нашому інтерв’ю.

  • З чого почалося твоє захоплення фотографією?
  • Мені з дитинства подобався візуал навколишнього світу – поєднання кольорів, динаміка природи, люди, емоції. Тому тепер фотографія займає ключове місце в моєму світі. Перші фото я робив на «мильницю», яку мені замовили на аукціоні, а також на стареньку Nokia. З «мильницею» пов’язана цікава історія. На сімейному пікніку знайомий родини нас фотографував на «дзеркалку», і розмова зайшла про аукціони, б/у фотоапарати, «Аукро». І я захотів собі фотоапарат. Я запропонував йому віддати всі кишенькові гроші та попросив замовити мені якусь «мильницю». І врешті я отримав його – побитий, пошарпаний фотик, який довелося ремонтувати якось самотужки. Зарядки в «мильниці» вистачало максимум на кадрів 20. Але мені було байдуже до всіх цих дрібниць – я мав фотоапарат, який дуже хотів, і мав змогу почати свій розвиток. Я почав фотографувати друзів. Фото дублював на сайт, який створив в одному зі стандартних конструкторів сайтів, і в ВК, який тоді ще функціонував. Отримував схвальні відгуки, і тоді вирішив, що треба продовжити розвиток у цьому напрямку.
  • Ти вирішив піти на якісь курси?
  • Скажімо так, курси самі «підвернулись» мені. Точніше, це був безкоштовний гурток у ЦДТЮ. Про нього мені розповіла подруга Дарина, яку я теж, до речі, фотографував. Курси фотографів вела викладачка з Макарова. Але я дізнався про гурток вже після того, як група була набрана, десь у жовтні. Інші вже пройшли багато тем до того, як я вирішив приєднатись до них. Тому довелося пройти окремо співбесіду з викладачкою на тему фотографії. Зрештою, я це пройшов, і викладачка дозволила мені ходити на гурток разом з усіма. Я пам’ятаю, що у неї була крута камера, яка на той час коштувала близько ста п’ятдесяти тисяч гривень. Для порівняння – в мене в єдиного у групі тоді була «мильниця». Викладачка дозволяла нам робити знімки на свою камеру, і тоді я відчував такий трепет, складно описати словами. Мене надихали її заняття, бо вона показувала все на практиці, а не просто розповідала технічну інформацію. Тоді ж я дізнався про різні фоторедактори, в яких і досі працюю. І ще цікавий момент: в контексті навчання потрібно було переглядати референси в інтернеті, а в мене на той час його навіть не було. Та через необхідність пошуку цих прикладів я оформив собі пакет інтернету за 1 грн в день. Все вантажилось надзвичайно повільно, але я все одно не здавався, шукав референси й надихався. Там же вчився вперше працювати зі спалахом. Я відвідав мало занять цього гуртка, бо він швидко закрився. Але це був дуже класний час, котрий я згадую з теплом у серці.
  • А що було після гуртка?
  • Я посилено почав займатися мобільною фотографією. Потім у нас в родині з’явилася відеокамера Panasonic. Її купили батьки, щоб знімати для YouTube-каналу мою молодшу сестру. Зрештою, я взяв її до бабусі в село і почав знімати макро-фотографію. В об’єктиві завжди були бабусині лілії, тюльпани та троянди, природа навколо. Мене дуже надихали пейзажі, тому я часто так знімав. Але тоді я думав, що я не справжній фотограф, бо у мене немає нормальної крутої камери.
  • І що ти вирішив робити?
  • Я був досить юним, тому довелося залучити батьків до реалізації мого бажання.Вони купили мені вживану камеру в класному стані та об’єктив на 50 мм з відсутнім зумом. Це якби ти зараз подивилась на ось цей стільчик, а в кадрі в тебе лишився б тільки його верх. Треба відходити дуже далеко для того, щоб сфотографувати об’єкт у повний зріст. Так я знімав 2-3 роки, поки не придбав широкутний об’єктив. Зараз же я вважаю, що це був класний фотоапарат і оптика на той час для мене- початківця, навіть зараз на деякі замовлення беру його з собою.
  • А з якою камерою ти працюєш зараз?
  • Нещодавно я придбав собі фотоапарат Canon R6. Для його купівлі я поринув у різноманітні проекти. Було таке, що знімання починалися вночі чи з раннього ранку, були клієнти, яких знімав по 6-8 годин. Але це того вартувало, справді.
  • Як ставляться до твого захоплення фотографією в сім’ї?
  • Насправді, без підтримки родини я б не зміг бути там, де є зараз. Мене дуже сильно підтримує моя сім’я, яка мене підштовхує вперед та переконує не опускати рук. До речі, коли я працював над відео про Макарів, саме батьки були моїми першим радниками і запропонували цю ідею теж вони. Ми монтували його разом з вечора до світанку. Крім того, я раджуся з сім’єю щодо комерційних питань – адже, вони досвідченіші і більше розуміються на веденні бізнесу, я особистість більш творча. Але попри цю колосальну підтримку та допомогу мама завжди казала: «Хочеш чимось займатися – розвивайся, заробляй, купуй і вдосконалюй свою техніку сам» . Інвестувати в себе – це те, чого теж мене навчила саме мама.
  • Молоді фотографи часто бояться комерціалізації своєї роботи. Як це було в тебе? Пам’ятаєш першу комерційну зйомку?
  • О, так! Перехід від «пофоткати друзів безкоштовно» до конкретного прайсу за послуги доволі важкий. Тут теж не обійшлося без допомоги батьків, які скеровували мене. Власне, зараз я розумію, що будь-яка робота має достойно оплачуватись, і не соромлюся одразу озвучувати прайс. Однак, і моменти, коли ти просто фотографуєш друзів безкоштовно, мають свій особливий вайб, і він також цінний. Інколи комерційні проєкти не приносять такого кайфу, як коли ти просто знімаєш людей, котрих любиш.А ще в мене складається так, що тепер більшість клієнтів переходить у розряд хороших знайомих або друзів. Ця емоційна складова для мене дуже важлива у творчості.
    Власне, першою комерційною зйомкою були фото на чиємусь дні народженні. Тобто я просто прийшов святкувати до знайомих, паралельно фотографував, а після цього мені ще й заплатили (сміється). А вже більш серйозним кроком стала розробка контенту для однієї з макарівських кав’ярень. Я побачив оголошення про те, що їм потрібна людина для ведення сторінки в Instagram пройшов співбесіду і почав працювати. Фотографував на «дзеркалку» осінній контент. Залучав своїх друзів, щоб кадри були більш живими, теплими та атмосферними. Пам’ятаю, як не хотів «облажатися», постійно видивлявся референси, придумував композицію кадрів, старанно все обробляв. І зараз в мені все ще лишилася ця любов до продумування образів, локацій, прикладів для клієнтів. Мене це захоплює не менше, ніж сам процес зйомки.
  • А як зазвичай знаходиш клієнтів?
  • Зазвичай, спрацьовує «сарафанне радіо» (коли знайомі й друзі радять мене своїм знайомим), або я сам пишу відомим брендам з комерційною пропозицією. Цього не треба боятися, адже від того, чи буде в тебе клієнт, залежить і твоя платня. Також варто ходити на різноманітні презентації та інші публічні заходи. Це важливо, щоб знайомитися з іншими фотографами й відомими людьми, дізнаватися щось нове й бути в цій тусовці. До того ж, можна додати пару кадрів з відомими людьми до свого портфоліо.
  • На якому етапі розвитку, на твою думку, ти знаходишся сьогодні?
  • Зараз я навчаюся на третьому курсі Національного авіаційного університету за спеціальністю «Комп’ютерні системи та мережі». Інформатика – це моя друга, після фотографії , пристрасть. Цікаво розвиватися в іншому напрямі, бо якщо ти постійно працюєш лише над чимось одним – жити стає нудно. Чому не пішов вчитися на фотографа? Все просто: мої знайомі фотографи з багаторічного досвіду знають, що якісних спеціалістів в Україні не готують, і краще розвиватися, дивлячись онлайн-вебінари чи проходячи американські курси,тому я прислухався до їх поради і активно займаюся самоосвітою. Тому я вирішив, що краще здобуду професію системного адміністратора у ВУЗі, а фотографією займатимусь самотужки.
    Крім того, я почав монтувати відео. Ми вже торкалися відео про Макарів, також я робив декілька комерційних проектів, де знімав промо на дрон. Усю анімацію для відео я також роблю сам. Словом, вчусь на найрізноманітніших платформах і черпаю інформацію всюди, де тільки можна. Асистую та допомагаю на майданчиках під час кінозйомок, адже кіно теж нерозривно пов’язане з фотографією, і є одним із видів візуального мистецтва.
  • Які поради ти можеш дати початківцям, котрі хочуть розвиватися у фотографії?
  • Знімає не камера, а людина. Тому не потрібно обростати комплексами, якщо у вас не «не професійний фотоапарат». Треба експериментувати і не боятися, шукати свій стиль і багато розмовляти та обмінюватися досвідом з колегами-фотографами.
    Щодо комерційних замовлень, то важливо, щоб при взаємодії з людьми була не суха зйомка, а насичена комунікація. Варто почитати топові книжки щодо психології людини, щоб вміти налагодити з клієнтом контакт. До початку роботи варто поспілкуватися з людиною, знайти спільні інтереси, щоб було про що поговорити й офлайн. Тоді той, хто знімається, буде видавати справжні яскраві емоції. Це буде видно по кадрах та по атмосфері на знімальному майданчику. Важлива навіть не сама зйомка, а настрій, вайб, коли ти знімаєш когось і ті емоції , які дає тобі клієнт чи друг.
    Звертайте увагу на світло. Воно багато чого вирішує в кадрі. Тому важливо фотографувати у певний час доби, якщо це зйомка на вулиці. А якщо ви знімаєте в студії, варто проглянути інформацію по студійному світлу й навчитися працювати з ним.
    Часто переглядайте різноманітні референси. Я дивлюся закордонні YouTube-канали, надихаюся фотографами зі спілки Magnum, переглядаю фото в Pinterest.
    Будьте готовими до проблемних клієнтів і пам’ятайте, що скільки людей – стільки й думок.
  • Які в тебе плани на майбутнє?
  • Я бачу себе крутим фотографом, який кайфує від своєї справи, кожного тижня їздить по світу й фотографує класних людей та круті локації не тому, що йому треба гроші, а тому що це просто приносить йому задоволення. У мене є багато нереалізованих ще проєктів, хочеться творити, тому зупинятися не збираюся!
    Спілкувалася Лія ДЗВІНКА

Залишити відповідь

Top