Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > Шевченків день та цікаві факти із життя Кобзаря

Шевченків день та цікаві факти із життя Кобзаря

9 березня українці відзначають День народження Тараса Шевченка. Образи із його творів вже давно стали класичними, про нього розповідають дітям ще у дитячому садку, його вірші читають та вивчають в школах, а «Кобзар» – це настільна книга у багатьох домівках. Шевченка знають і за кордоном, його ім’я з пошаною лунає і в США, і в Канаді, і в багатьох країнах Європи. Про Тараса Григоровича знають, мабуть, усі. Але не всі знають деякі цікаві факти з його біографії.

Наприклад, усі бачили його автопортрети. Пару його зображень хоч і дають змогу уявити, як саме виглядав поет, але не в повній мірі. А ось як описували 29-річного митця його сучасники.
« Він – молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, — тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім».

Також Шевченко не уявляв собі життя без пісні. Навіть малюючи картину, він завжди тихенько наспівував народні пісні, чаруючи друзів і свого учителя Карла Брюллова. Зі спогадів самого Тараса дізнаємось, що під час роздумів про майбутню картину «хто його зна – відкіль несеться, несеться пісня, складаються вірші, дивись, уже і забув, про що думав, а мерщій запишеш те, що навіялось».
Палку любов до народної пісні Тарасу прищепили мати, яка співала колискові, дід – історичні (про Коліївщину), батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні. За свідченнями сучасників, Шевченко міг слухати співи годинами в якомусь вдячно молитовному настрої. Спів для Тараса був органічною потребою.
А до того ж, Шевченко дуже любив дітей. Коли він жив у Києві на Пріорці, поет дуже здружився з дітворою. Діти бігли за ним і кричали: „Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку”. По обіді поет ішов у сад, лягав під яблунею і кликав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували. «Кого люблять діти, — казав про себе поет, — той не зовсім ще поганий чоловік».

Залишити відповідь

Top