Де я?
ГОЛОВНА > ЛЮДИ ПОВИННІ ЗНАТИ > Як святкували Різдво 65 років тому? Спогади Ніни Миколаївни, жительки Макарова

Як святкували Різдво 65 років тому? Спогади Ніни Миколаївни, жительки Макарова

Як святкували Різдво 65 років тому? Спогади Ніни Миколаївни, жительки Макарова
Різдво та Святвечір – одне з найурочистіших християнських свят. Традиціями воно йде ще в давнину. Його святкували колись і святкуватимуть ще дуже довго. Це свято – особливе. Саме тому ми сьогодні про нього і поговоримо. А саме – повернемося аж на 65 років назад і «поглянемо», як же Різдво святкували тоді.
Своїми спогадами з нами поділилася жителька Макарова, Тишкевич Ніна Миколаївна. Зараз їй 83 роки. 65 років тому Ніні Миколаївні було 18 і святкування Різдва у ті часи вона дуже добре пам’ятає.
Коли я запитала її про святкування, вона відразу, без заминок, відповіла: «О! Ці два дні, 6 і 7 січня для нашої сім’ї були особливими…», – почала свою розповідь пані Ніна.
Усім відомо, що за давнім звичаєм колядувати можуть тільки чоловіки і хлопчики. Колядування часто поєднується з театралізованим дійством, танцями та музикою. Колядники ходять від хати до хати, запитують у господарів дозволу, потім виконують обрядові пісні-колядки, а господарі в подяку обдаровують їх частуваннями.
«Колядувати з моєї сім’ї ходив тільки мій брат Толя. Колядують же тільки хлопці з чоловіками. Ми з сестрами не ходили», – згадує вона.
«Мама зшила брату торбинку і він вирушав колядувати з нею. Толік гарно співав та вірші розказував! А потім повертався назад із повною тою торбинкою», – каже Ніна Миколаївна. Також вона поділилася спогадами, що саме давали колядникам у подарунок. Це були коржики із солоного тіста, пряники та печиво, ковбаса, а іноді навіть і сало.
«Моя мама також пекла коржики на Різдво. І я коржики пекла. Мабуть, чи не всі тоді вміли їх пекти», – згадує вона.
Гроші колядникам давали дуже рідко. Але одного разу їй несказанно пощастило. Ось як вона це описує:
«Якось моя тітка дала мені одного карбованця на Різдво. Це ж можна було цілих п’ять разів сходити в кіно і не просити в мами грошей. Я так і зробила. Вже не пам’ятаю, що за фільми я там дивилася… Але те, що була щаслива, пам’ятаю точно».
Також на Різдво мати Ніни Миколаївни завжди ходила в церкву.
«А ви ходили в церкву на Різдво?» – запитую я у нашої героїні.
«А я ходила гуляти!», – відповідає вона та посміхається. Ніна Миколаївна каже, що з подружками завжди збиралися та йшли гуляти біля церкви. Там зустрічалися зі всіма, говорили і ось так проводили свято. «Ми з сестрами прибиралися в найкращий одяг, накидали найгарніші хустки та виходили всі разом ходити, дивитися, як хлопці колядують», – згадує пані Ніна.
«А що ж там стосовно столу на Святвечір?», – запитую я.
«Знаєш, хоч грошей у нас було і не багато, але завжди старалися зробити, щоб на таке велике свято на столі все ж було 12 страв.
І, звичайно, про кутю ми не забували. Традиційно її готують з пшениці та додають до неї мед, горіхи та родзинки. Кутю готують по-різному не лише у кожному регіоні, але й у кожній родині. От у сім’ї Ніни Миколаївни кутю варила мама та завжди додавала туди усі звичні інгредієнти, про які я сказала вище, а також мак.
А взагалі до куті можуть ще додавати шоколад, курагу, чорнослив чи халву. Кутя може бути рідкою або густою залежно від регіону. А подекуди кутю готують навіть із рису.
Ось так ми сьогодні повернулися у минуле аж на 65 років, дізналися, як Різдво святкували тоді та згадали про всі основні звичаї цього світлого прекрасного свята. На основі цього можна зробити висновок, що традиції на те і традиції, щоб вони не забувалися та жили в пам’яті народу вічно.
Мало чого змінилося. Люди, як і зараз, ставилися до цього свята трепетно та з душею. На столі 12 страв, серед яких завжди є кутя, на душі хороший настрій, а вдома – атмосфера тепла та благополуччя.
Усім щасливого Різдва!

Спілкувалась Олесандра Савран

Залишити відповідь

Top