Я знайшла у вишиванні і спокій, і розвагу». Захоплення Світлани Савран з Макарова

Хоббі – невід’ємна частина нашого життя. Після тяжкого робочого дня іноді так хочеться відпочити розумом і душею та поринути у світ чогось приємного. Чогось, що гріє дух, надихає і приносить задоволення. Хтось знайшов себе у ліпці, хтось малює пейзажі, а от героїня нашого сьогоднішнього матеріалу захопилася вишиванням бісером.
Світлана Савран живе в Макарові і вона дуже любить вишивати. У її колекції 64 вишитих картини, 6 вишиванок та 3 вишитих сукні, а також рушники та серветки. Тільки уявіть, скільки часу і сил вона витратила на одне підбирання бісеру для кожної картини. Що вже там говорити про саме вишивання…
Світлана Іванівна розповіла, що надихнули її на вишивання бісером саме дитячі спогади. «Колись в дитинстві лише пару разів бачила картини бісером, і вони мене настільки тоді вразили! Я запам’ятала, як вони блистять, переливаються. Щось дуже гарне і незвичайне… Ось такими вони врізалися мені в пам’ять. А потім, коли вже багато років пройшло, я знову побачила в магазині набір для вишивання бісером. І щось наче в голову стукнуло! Я якраз думала, що ж подарувати своїй донці на День народження… І тут цей набір. Подумала, а чому б і не спробувати? Відтоді і почалося…», – розповідає Світлана та посміхається
Ось так першою картиною, яку вишила Світлана, стала ікона Святої Великомучениці Олександри, яку вона і подарувала своїй дочці. З того моменту вже пройшло більше п’яти років і нині колекція вишитих виробів значно зросла.

«Я вишивала і на замовлення картини, і подарунки своїм рідним теж вишивала. Люблю дарувати вишиті речі. Це і красиво, і не звичайно. І як на згадку про мене буде», – каже Світлана Іванівна.
Також рукодільниця каже, що найважче даються картини дуже деталізовані або ті, де багато схожих кольорів поряд.

«Дуже складно підбирати бісер, коли вишиваю таке. Іноді навіть рябить в очах», – ділиться вона. Серед таких важких картин – «Ранок в сосновому бору». «З цією картиною у мене взагалі «особливі відносини». Дуже довго її вишивала і дуже тяжко. Ще й канва була якась не така, як зазвичай. Але коли я її закінчила, яке ж класне відчуття перемоги мене переповнювало! Я була готова всім у світі розповісти, що я нарешті закінчила її вишивати! Вона навіть стала моєю улюбленою крізь роки… Так сильно до неї прив’язалася, поки вишивала», – ділиться Світлана.

Є ще одна робота, до якої у нашої героїні особливі почуття. Це картина із зображенням Макарівської гімназії, яку вона подарувала самій гімназії, коли її дочка випускалася зі школи. «Її вишивала також довго та важко. Не пощастило із тканиною, на якій працювала. Це було цупке полотно, голка ледве проходила крізь нього. А ще й терміни піджимали. Дуже хотіла встигнути до випуску зробити картину повністю. І все ж встигла. Моя маленька перемога», – розповіла Світлана. Цю картину можна побачити зараз у холі Макарівської гімназії на першому поверсі.